Допомога з неба, "Кореспондент", спецвипуск, 29 березня 2008 р., № 12 (301)

Продукти і медикаменти від всесильної ООН в Африці потребують мільйони. Необхідну гуманітарну допомогу розвозять на вертольотах, за штурвалами яких сидять льотчики-українці.

Якщо раніше при слові "Україна" будь-який нормальний африканець міг хіба що здивовано потиснути плечима, то тепер - інша справа. Все більше співвітчизників приїжджають працювати на Чорний континент, і Україна тут - вже не дивне поєднання звуків.

Високий професіоналізм і відносна дешевизна послуг зробили українських фахівців бажаними гостями в Африці. У першу чергу цінуються люди, які вміють працювати в складних умовах. Українські миротворці наводять порядок в Сьєрра-Леоне, українські лікарі завідують лікарнями в Анголі і Мозамбіку, українські інженери проектують нові споруди. А ще в Африці літають українські вертольоти, розвозять харчі в райони, що постраждали від стихійних лих.

Небеса обітовані

За прогнозами футурологів, воювати в майбутньому доведеться не за нафту, землю або газ. Головним предметом чвар стане їжа. Її вже катастрофічно не вистачає. У 2007 році спеціальний доповідач ООН з питання про право на харчування закликав держави визнати право людей на статус "біженців від голоду".

Вже зараз у світі щоденно недоїдає третина всього населення. 820 млн. людей просто голодує. Велика частина з них живуть в Африці, які не підозрюють про існування інтернету, Парижу і снігу. Їх великий світ обмежується найближчим містечком, їх предмет розкоші - пляшка кока-коли.

Поки що головний борець з голодом - Всесвітня продовольча програма ООН (ВПП ООН). Її співробітники доставляють продовольство незаможним в регіони, що постраждали від посух, повеней, неврожаїв - щорічно близько 4 млн. тонн продуктів харчування. У цьому їм допомагають і українські пілоти, З січня в Мозамбіку працюють льотчики авіакомпанії "Українські вертольоти", рятуючи від голоду людей, які стали жертвами страшної повені.

За контрактом, укладеним з ВПП ООН, льотчики компанії розвозять на вертольотах Мі-8 вантажі в райони, що постраждали від стихійних лих. Зараз у Мозамбіку два борти - November і Foxtrot,
Будній день українців починається о сьомій ранку. З десяти годин робочого дня сім - вони проводять у повітрі. За годину вертоліт доставляє дві-три тонни вантажу, все найнеобхідніше: їжа (як правило, рис або маїс, соя, борошно, печиво), а також ліки, тенти та москитні сітки.

Григорію Кривошей, інспектору з безпеки польотів в Мозамбіку, 52 роки. Він - військовий на пенсії, в Українських вертольотах працює вже п'ять років: "Вирішив продовжити активне життя". Більшість його колег в компанії - такі ж відставники.

Льотний склад "Українських вертольотів" налічує 60 пілотів і бортінженерів. В основному всі вони - офіцери Сухопутних військ, звільнені в запас у зв'язку з реформуванням Збройних сил України. Їм по 40-45 років, і у всіх у них значний досвід - зокрема, у командирів повітряних суден (KBС не менше 5 тис. годин нальоту).

До техніків вимоги не менш жорсткі. Бажано як мінімум 20 років досвіду. Їм треба обслуговувати машини в умовах, м'яко кажучи, далеких від ідеальних.

"У нас цей вертоліт як улюблена жінка", - сміється Іван Шпорт 56-річний технік з радіоустаткування, що працює в авіації вже 32 роки. У Мозамбіку йому працюється нелегко: "Сиро, спека". Він був в Пакистані Туреччини, Кенії, а раніше працював у Кременчуцькому льотному коледжі, але пішов через скорочення штатів. Однак без авіації обійтися не зміг: "Не професія, а діагноз".

Суцільне болото

Мозамбік - країна не жебрачка, але жебраків. Три чверті населення тут - селяни, які знаходяться за межею бідності і відчайдушно намагаються вижити. При цьому більше 80% місцевих родючих земель залишаються необробленими - виною тому первіснообщинний лад і архаїчні методи землеробства.

Тут народжується дуже багато дітей (вагітні жінки можуть не працювати), але відповідно і дуже високі показники дитячої смертності: з 1 тис. малюків 200 не доживуть до п'яти років. Втім, у Мозамбіку взагалі живуть недовго. Середня тривалість життя складає 40 років. Приблизно одна п'ята людей ВІЛ-інфіковані. І це тільки офіційна статистика. Реальні цифри набагато вищі.

Повені в Мозамбіку - звичайна справа. "2001-й. 2007-й. 2008 роки", -перераховує Моріс Бухті, працівник відділення ВПП. За його словами, метеорологи передбачали майбутні повені ще в жовтні 2007 року, хоча такого розливу не очікували. Цього разу річка Замбезі, вийшовши з берегів, залишила без даху над головою 258 тис. чоловік. У січні уряд Мозамбіку оголосив тривогу першого ступеня. Вже через тиждень місія ООН почала свою роботу.

У затоплених селах не вистачає найнеобхідніших речей - їжі, ліків, звичайного мила. Хвороби косять людей. Щодня холера забирає життя декількох десятків людей. Дві-три смерті в день вважаються хорошим показником. Страждають тут від малярії - однією з найнебезпечніших її різновидів, тропічної, яка часто призводить до коми. Небезпеку становлять і крокодили, що підбирають зовсім близько до колиб через розлив річки.

Допомогти дуже складно - річка Замбезі відрізала доступ до сотень сіл. Дістатися на машинах неможливо. Навантажені човни не проберуться крізь болотисту місцевість. Залишається тільки повітряне сполучення. "Третина гуманітарної допомоги доставляється вертольотами", - Констатує Сандра Легг, старший інспектор по польотах ВПП. І уточнює: " Їжа на човнах і машинах доставляється за три тижні. На вертольотах - за годину ".

Крім вантажу ВПП, вертольоти українців розвозять допомогу від Червоного Хреста, евакуюють потерпілих і тяжкохворих людей. За день вертоліт здійснює близько десяти польотів.

Їжа по повітрю

У селищі Анкуанза, одному з потерпілих від повені, у дітей роздуті животи і дуже худі руки і ноги. Вони моментально оточують вертоліт, ходять за білими гучною зграйкою, широко посміхаються в камеру і б'ються між собою за печиво, яким їх пригощають льотчики. Приліт вертольота тут подія світового значення: XXI століття зустрічається з первіснообщинним ладом. Нерідко пілотам або працівникам ВПП доводиться і розганяти людей - вони не розуміють небезпеки і лізуть прямо під гвинти вертольота.

Жінки - багато з немовлятами за пазухою - квапливо розносять мішки з кукурудзою і ліками. Чоловіки сидять осторонь. Льотчики кажуть, що тут це звичайна картина. Потім, не без участі вождя, привезений вантаж розподілять між жителями села - в середньому одна сім'я отримає пайок на два тижні.

Нещадно палюче сонце час від часу змінюється зливою - в березні в Мозамбіку закінчується сезон дощів. Навколо бруд і болото: хатини, зліплені з глини та хмизу, і дуже багато дітей - обірваних, обряджених в неймовірно витерті футболки та сукні, цікавих і голодних. Пахне відповідно. "Де смітник, там працює вертоліт" - жартує Кривошия.

Сумувати вертолітникам ніколи. Мозамбік - тільки чергова точка на карті. Співробітники компанії Українські вертольоти гасили літні пожежі в Туреччині і Португалії, виконували завдання миротворців ООН в Гаїті, допомагали розвозити вантажі й доставляти людей в Пакистані після землетрусу 2005 року, Уганді. Ефіопії і Сомалі в 2006 році.
Чорна Африка - не найлегше місце для роботи: важкий клімат, великий ризик підчепити малярію. Проте ніхто з членів екіпажу і не збирається йти, поки їм не виповниться 60 років. Це крайній термін роботи в цивільній авіації згідно стандартам Міжнародної організації цивільної авіації ІКАО.

До того ж це зовсім інші гроші. В середньому командир повітряного судна з Українських вертольотів в африканській країні отримує в сім-вісім разів більше ніж його український колега-миротворець, який працює в гарячій точці в Сьєрра-Леоне. Тобто не менше $ 7 тис.

Українські вертольоти в Україну не задіяні - немає попиту. Хоча вертоліт компанії гасив пожежу у Херсонській області та в Криму, грошей за це не отримали - керівництво саме запропонувало державі свою безоплатну допомогу.
Втім, замовлень у них вистачає і без України. Наступною місією після Мозамбіку став Мадагаскар - потрібна допомога місцевим жителям, що постраждали від циклону Іван Грозний. Постійно працюють з миротворцями на Гаїті і в Судані. Швидше за все, доведеться повернутися і в Мозамбік - прогнози синоптиків невтішні.

"Ми сподіваємося, що надалі будемо працювати з цією ж командою і компанією. Це досвідчені пілоти". - Говорить Легг. За її словами, використання вертольотів в цей раз запобігло загибель близько 50 тис. людей. І хоча вертольоти обходяться дуже і дуже дорого ( у Мозамбіку тонна авіаційного палива коштує більше в 1 тис.), відмовлятися від їхніх послуг у Всесвітній продовольчій програмі не збираються. Час, витрачений на доставку вантажів, обходиться значно дорожче - рахунок йде на людські життя.

Тетяна Кремень

Поділитися