УКРАЇНА: 20 РОКІВ МИРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Russian Perspective, 19 червня, 2012 р.

29 травня українські миротворці відмітили двадцяту річницю участі в миротворчих місіях Організації об'єднаних націй. Сьогодні 389 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ працюють в миротворчих операціях ООН в Грузії, Демократичній Республіці Конго, Косово, Ліберії, Судані та Тиморі-Леште.

Миротворцям у країнах з далеко неспокійною ситуацією допомагають українські невійськові вертолітники громадської авіакомпанії «Українські вертольоти». Саме разом з ними нам вдалося побувати в одній з найгарячіших точок планети – Республіці Південний Судан.

Містечко Бентіу знаходиться поблизу спірного нафтоносного району Хегліг. Неподалік від нього в миротворчому таборі ООН працюють шестеро українців.

Начальник безпеки табору Ярегал Сайом вказує на невеликі вагончики, оточені земляними насипами. «Саме тут нещодавно жили миротворці з Росії, а зараз живуть цивільні українські пілоти. Завдання в них різне. Військові стежать за порядком, цивільні – роблять можливим існування табору на цій території. Без їхнього вертольота нікому було б доставляти сюди їжу і харчі», - розповідає Сайом.

Далі ооновець проводить нас до вже начищеного білого вертольоту з українським прапором та надписами «United Nations» на борту.
 

 

Завдання пілотів сьогодні – відвезти воду в сусідній миротворчий табір в місті Майом. Година в повітрі – і вертоліт приземляється в невеликому містечку миротворців, оточеному солом'яними хижами місцевих жителів. Кухарка Бершка Чан з провінції Абей зустрічає пілотів зі сльозами на очах, з кожним з них вітається за руку і дякує ламаною англійською. В середині квітня ці люди з невідомої їй країни врятували життя її п'ятирічної дочки Сайом. Дівчинка була поранена уламком бомби, що впала неподалік від її домівки.
 

 

Командир вертольота Сергій Костюк підводить нас до зруйнованого житлового вагончика. «Тут впала одна з двох бомб. Уламки розлетілися на багато метрів убік, зачепивши халупки місцевих жителів. Наш вертоліт прибув так швидко, як тільки зміг, і забрав постраждалих. Серед них були і маленькі діти з серйозними пораненнями. Але найбільше ми побоювалися за життя молодого хлопця. Майже все його тіло покривали страшні опіки. На щастя, ми встигли до лікарні вчасно, і зараз хлопець одужує », - розповів Костюк.    


 

Трохи пізніше пілот показує місце ще одного вибуху - глибоку яму посеред грунтової дороги. У ній граються замурзані дітлахи. «Шукають трофеї», - пояснює командир, - «Залишки снарядів вони відносять до себе додому, а потім показують друзям із сусідніх сіл як підтвердження власного везіння. У цих місцях про наслідки війни намагаються забути швидко», - поділився враженнями пілот.

 


  Пілоти повертаються у табір Бентиу вже після шостої години вечора. Одразу отримують завдання від керівника авіаційної групи Анатолія Грипася. «Завтра будемо перевозити спостерігачів від ООН в селища, які зазнали бомбардувань, потім - доставимо вантажі у віддалений миротворчий табір на півдні країни. Без діла не сидимо. За 11 місяців роботи в Південному Судані «Українські вертольоти» перевезли більше 18 тисяч пасажирів і доставили майже 500 тонн вантажів», - розповів Грипась. «Я працював з «Українськими вертольотами» в Кот-д'Івуарі в 2011 році і тому за безпеку не хвилююсь. 

Коли там почалися збройні конфлікти, тільки українці погодилися вивозити поранених миротворців з небезпечних зон під прикриттям бойових вертольотів ООН. У числі тих сімдесяти двох миротворців, яких врятували українці, був і мій близький друг», - розповів Ярегал Сайом. Ажіотаж навколо вертольота пояснює начальник відділу Повітряних операцій місії ООН UNMISS Марсело Тандера: «Через декілька тижнів грунтові дороги розмиються так сильно, що по них не проїдеш навіть на джипах. Евакуація буде можлива тільки по повітрю. Саме тому «Українські вертольоти» та їх надійна техніка тут необхідні».
 Проте наступного дня всі польоти скасовуються. Неподалік від табору пройшли нові бомбардування. «Одночасно з повітряною атакою літаками була організована наземна атака на Бентіу з трьох сторін. Напевно, якісь озброєні угруповання увірвалися в місто, оскільки стрільба не припинялася до дванадцятої ночі», - розповів бортінженер Віктор Шевченко, який спостерігав за ситуацією в таборі.
Після закінчення «феєрверку», як жартома називають пальбу пілоти, атмосфера в таборі залишається напруженою: у будь-який момент можуть почати евакуацію. Індійські миротворці не розлучаються з маленькими валізами з документами і грошима і тримаються ближче до вертолітників.     

На підтвердження його слів ввечері починається дощ. Від українського він відрізняється повною відповідністю приказці «Ллє як з відра». Через кілька хвилин червона земля перетворюється на густий бруд.
Однак ооновец розцінює це як добрий знак. «Так вже склалося, що в сезон дощів в цій місцевості затихають всі конфлікти. Існує навіть народна прикмета: «Коли в Африці починається дощ, закінчується війна». Будемо сподіватися, що вона справдиться», - сміється Тандера.

   
Місцеві жителі в цю прикмету свято вірять. Відновлення миру тут чекають з нетерпінням, нехай навіть якщо спокій настане через погодні умови, а не через досягнення домовленостей між двома лідерами. «У будь-якому випадку, «Українські вертольоти» працюватимуть в Південному Судані до тих пір, поки зможуть приносити користь місії ООН та місцевим жителям», - запевняють пілоти.

Довідка:
Наразі 144 спеціалісти та 19 з 28 повітряних суден авіакомпанії «Українські вертольоти» представляють Україну в миротворчих операціях ООН в Судані, Кот-д'Ивуарі, Демократичній Республіці Конго і Південному Судані. До цього українці в рамках Всесвітньої продовольчої програми допомагали ліквідовувати наслідки повеней в Уганді, Мозамбіку, Сомалі, Ефіопії, Мадагаскарі і М'янмі, ліквідовували наслідки землетрусу в Пакистані та в Республіці Гаїті. За вісім років роботи в миротворчих і гуманітарних місіях ООН вертольотчики перевезли понад 360 тисяч людей та 19 тисяч тонн вантажів.

Поділитися