Pavel Bessarab's memory - Ukrainian helicopter airlines

Він завжди йшов першим. Завжди приймав бій. Завжди прикривав інших.

Молодший лейтенант Павло Бессараб, позивний «BALO», жив, щоб боротися, і загинув, щоб врятувати інших. Його життя — це історія безмежної відданості, честі й самопожертви.

Шлях воїна

Павло народився 29 серпня 1988 року. Його життя з юності було пов’язане з військовою справою. У 2007 році він розпочав службу в спецпідрозділі «Тигр», де пройшов загартування в найскладніших умовах. Після демобілізації отримав вищу освіту, але навіть тоді його серце залишалося відданим боротьбі.

У 2017 році, ризикуючи життям, Павло захищав кораблі у міжнародних водах. Пізніше брав участь у миротворчих місіях в Африці.

Проте найбільший виклик його чекав попереду — боротьба за Україну.

Вибір, який визначив долю

24 лютого 2022 року Павло зустрів у рідному місті Суми. Він не просто взяв до рук зброю — він став одним із тих, хто організовував оборону міста і змусив ворога відступити.

За оборону Сумщини він отримав численні нагороди, серед яких «Залізний хрест», «Захисник України», «Герой міста Суми». Але найбільше для нього значили не відзнаки, а побратими, яких він вів за собою.

Після звільнення Сумщини Павло не зупинився — він брав участь у Харківській, Херсонській та Курській операціях. Виконував найскладніші завдання, завжди був там, де найгарячіше.

Людина честі та сили

Окрім того, що він був безстрашним воїном, Павло був унікальною особистістю. Вільно володів англійською та французькою, займався альпінізмом, дайвінгом, вільною боротьбою.

Він не лише сам удосконалювався, а й навчав інших. Тренував дітей, виховуючи майбутнє покоління сильних і загартованих українців. Вивчав тактику, стратегію, військову підготовку, мріяв створити нову систему навчання військових.

Його знання, сила і мудрість робили його справжнім лідером.

Останній бій

22 січня 2025 року Павло загинув під час виконання бойового завдання в районі Покровська, Донецької області.

Чотири доби без відпочинку він разом зі своєю групою тримав оборону під шаленими обстрілами. І коли потрібно було йти вперед, Павло пішов першим. Він прикрив побратимів і до останнього подиху не випустив зброї з рук.

Його серце зупинилося, але його подвиг — житиме вічно.

Герої не вмирають

Павло Бессараб віддав своє життя за Україну. За свободу. За кожного з нас.

Його ім’я назавжди залишиться в історії, а пам’ять про нього житиме у серцях тих, хто мав честь іти поруч. Колектив авіакомпанії «Українські вертольоти» пам’ятатиме колегу таким, що любить життя, відстоює справедливість та бореться на боці добра. Висловлюємо щирі співчуття рідним.

Слава Герою! Слава Україні!