How business helps the children of our defenders: care that unites — Ukrainska Pravda

"Мені щастить на людей, яких я зустрічаю. Якби не підтримка оточуючих, я не знаю, як би пережив горе", – каже 16-річний Ярослав Камінський, один з підопічних авіакомпанії "Українські вертольоти". 

Він, як і багато інших дітей, залишився сиротою внаслідок воєнних дій Російської Федерації.

З 2022 року багато дітей залишились без батьківського піклування під час війни: втратили одного з батьків або стали сиротами. Це зламані дитячі долі. У матеріалі розповідаємо історію про те, як турбота може обігріти дитячі серця.

Ярослав і Костянтин

Ярослав Камінський здобуває професію інженера програмного забезпечення в Голосіївському економіко-правовому фаховому коледжі. Каже, що любов до комп’ютерів у нього від батька.

"В мене, в принципі, дитинство майже повністю пройшло з комп’ютером. Батько показував, розказував, як все працює", – згадує хлопець.

Крім програмування та комп’ютерних ігор, вагому частину життя в студента займає айкідо. Ярослав пригадує, що спробував різні гуртки та види спорту, але зрозумів, що айкідо – це його тема. Зараз у нього чорний пояс 1-го Дану. Надалі планує розвиватися в цьому ж спорті. Завдяки айкідо вже побував у деяких країнах Європи й мріє подорожувати ще, об’їздити світ. Саме тому вчить англійську мову.

Одного разу у 2022 році під час занять йому надійшов дзвінок. З того боку слухавки попросили покликати бабусю. Хлопець одразу зрозумів, що сталося непоправне.

Загибель батька допомогли пережити близькі: друзі, знайомі, рідня. Хтось – телефонував, писав, хтось – просто вислуховував годинні монологи. А потім йому запропонували підтримку від благодійної платформи "Дітям наших Захисників", яку започаткувала авіакомпанія "Українські вертольоти". І в його житті з’явився ментор Костянтин Євдокименко.

Костя – ветеран, двічі доброволець, двічі комісований. Нині працює в авіакомпанії у відділі підтримки учасників бойових дій та членів сімей загиблих і навчається на психолога. Він безпосередньо контактує з підопічними, надає їм необхідну підтримку.

Ярославу, як і іншим дітям, пропонують обрати будь-які речі на суму 10 000 гривень щомісяця. Хлопець спочатку замовляв всілякі побутові предмети та техніку, бо хотів порадувати бабусю, яка є його опікункою і фактично виростила його.

"Я здивувався, що він більшість подарунків замовив бабусі", – каже Костя. 

Ментор зізнається, що довго вмовляв Ярослава замовити й собі подарунок. Врешті Ярослав побажав придбати PlayStation.

"В нас із батьком була мрія – купити PlayStation. Ціни були досить високі. Ми вирішили почекати. Але не дочекалися разом. Дякуючи Кості та цій програмі, здійснилася наша спільна з батьком мрія", – поділився Ярослав. 

Його ментор Костя каже, що сприймає допомогу дітям як місію. 

"В мене багато загиблих товаришів, і у цих товаришів лишилися діти. Я знаю, з якими проблемами стикаються і діти, і дружини, і матері. Я не можу бути осторонь", – пояснює він.